Подовження Нововокзальної вулиці
car
nin_gen
This entry was originally posted at kievcityproject



Нововкзальна вулиця у Солом’янському районі пролягає від вулиці Протасів Яр до Провідницької вулиці. Виникла на початку 1910-х років під сучасною назвою, як нова дорога в напрямку залізничного вокзалу, але до вокзалу доведена не була.

Власне очевидно, що ця вулиця являє собою найкоротший шлях від Протасового Яру до станції Київ-Пасажирський, а конкретно до площі Петра Кривоноса, яка у свою чергу є транспортним вузлом. Всі інші шляхи є незручними, бо вони або пролягають через складний рельєф Батиєвої гори, або йдуть в обхід гори, значно подовжуючи час поїздки.
Щоб проїхати з Протасового Яру до площі Петра Кривоноса треба їхати:
• через вулиці Федорова, Боженка (Малевича), Короленківську, Жилянську, Толстого чи іншими вулицями Паньківщини;
• Через головні вулиці Солом’янську, Липківського (Урицького);
• Через вулиці Батиєвої Гори: Волгоградську, Кудряшова чи іншими вуличками приватного сектору.

Якби ж існувала повноцінна дорога, що пролягала би між Батиєвою горою і залізницею це б значно скоротило шлях.


Читати більшеCollapse )
Теги:

Ставище
lamp
nin_gen
Ставище – районний центр Київської області, селище з населенням 7 тисяч осіб. Назву свою отримало згідно легенди від кількості спустошених ставів, або ставищ, яких на 20 верст простягалося близько ста.
Історія селища досить типова для більшості населених пунктів правобережної Київщини. Не буду все переповідати, краще про неї прочитати на Вікіпедії.

IMG_8711.jpgIMG_8647.jpg
IMG_8717.jpgIMG_8720.jpg

Взагалі саме селище мало цікаве, а враховуючи віддаленість від Києва, я довго вагався щодо поїздки туди. Ускладнювалося усе ще й тим, що прямих маршруту Київ–Ставище не існує як такого, треба користуватися тими маршрутами які проходять через селище – на Лисянку, Звенигородку й Ватутіне. Альтернативи як такої немає, бо залізниці і близько нема. Єдиний варіант це їхати по Одеські трасі до повороту на Ставище, а там вже ловити попутки. Все-таки одного разу я таки від’їхав з автостанції "Південна" маршруткою, що йде на Звенигородку і заплативши 80 гривень за пару годин доїхав до Ставища, де погуляв години зо три.
Читати більшеCollapse )

Новоград-Волинський (Старий Звягель)
guitar
nin_gen
У цій частині йтиметься про історичне місто Новоград-Волинський, яке вперше згадано у 1256 р. у Галицько-Волинському літописі як Возвягель, а у XVI–XVIII століттях відоме як Звягель. З 1795 року, коли місто стало адміністративним центром Волинської губернії, його перейменували на умовно-безликий Новоград-Волинський. Очевидно, що назва не надто прижилася серед місцевих, адже й до сьогодні історичний топонім нагадує про себе і в назвах місцевих друкованих та інтернет видань, назв місцевих культурних осередків, громадських закладів: "Старий Звягель", "Звягельчанка", "Звягельщина" та ін, адже це набагато оригінальніше, аніж “Новоград/Новгород” чи “Волинський”, яких і так вдосталь в Україні.

IMG_0187.jpgIMG_0287.jpg
IMG_0326.jpgIMG_0388.jpg

На старих світлинах міста можна побачити костьол, синагогу, мурований собор та дерев’яну церкву, старі будинки. На жаль до сьогодні майже нічого з цього не вціліло: єдиною давньою пам’яткою є відреставровані залишки Звягельскої фортеці, а з цивільних будівель ХІХ ст. – занедбана повітова в’язниця та колишня поштова станція. Однак все-таки місто досить цікаве, адже з ним пов’язані імена надзвичайно важливої для історії української культури сім’я Косачів, найвидатніша представниця якої, поетеса Леся Українка, народилася саме тут. З радянських пам’яток цікавими є довоєнний кінотеатр ім. Щорса, школа №3, скульптурна композиція на честь Дружби Народів та монумент Першій Кінній Армії.
Читати більшеCollapse )

Новий Звягель
lamp
nin_gen
Новоград-Волинський — четверте за величиною місто Житомирської області з населенням 56 тис. чол, колишній повітовий, округовий, а нині районний центр. У 1795-1804 роках навіть був губернським містом, центром Волинської губернії, до того називався Звягелем чи Возвягелем. Після Ризького миру і розділення Волині між Польщею і УРСР, Новоград-Волинський став прикордонним містом і центром спеціальної округи, яка існувала у 1935-1937 роках. Наближення до кордону визначило специфіку міста: у 1930-х роках тут було збудовано кілька військових частин, штаби, військовий шпиталь, гарнізонний будинок офіцерів а також укріплення так званої "лінії Сталіна". Всі вони знаходились на правому березі Случа в районі, що називається Новий Звягель.




Дістатися до міста з Києва можна зараз певно лише автобусами, адже прямої залізниці туди немає. Є прямі автобуси, що їдуть з автостанції "Дачна", або ж можна їхати з пересадками у Житомирі. Всього шлях займає близько трьох годин.
Читати більшеCollapse )

Малин
car
nin_gen
Малин – районний центр Житомирської області з населенням 27 тисяч. Дістатися з Києва досить зручно як залізничним так і автотранспортом. Від залізничної станції «Святошин» можна приблизно за дві години доїхати звичайною електричкою, що прямує до Коростеня. Автобуси-маршрутки так само прямують від площі Героїв Бресту (на якій знаходяться станція метро і залізнична станція «Святошин») по Варшавській трасі через Бучу і Бородянку.


Читати більшеCollapse )

Тернопільщина. 1910-і, 1950-і рр.
lamp
nin_gen
Фотографії пам’яток Тернопільської області. Більшість світлин датуються 1950-ми роками, окрім Кременця і Вишнівця, фото яких були зроблені ще у 1913 році.

Чортків.jpg Почаїв'.jpg
Читати більшеCollapse )

Коростишів
car
nin_gen
У цій частині розповідатиметься про архітектуру Коростишева, який хоч ніколи й не був повітовим чи окружним центром, але може заткнути за пояс у плані цікавинок багато міст північної України.



Читати більшеCollapse )

Коростишів: Граніт і водойми.
lamp
nin_gen
Всі хто їде автобусом із Києва до Житомира, чи навпаки, проїжджають через Коростишів, райцентр Житомирської області з населенням 26 тисяч. Я відвідав це місто вже після того як проїхав крізь нього кілька разів, прямуючи у Житомир та Новоград-Волинський. Якщо з Києва доїхати сюди можна хіба що автотранспортом, то з обласного центру йде тупикова залізнична гілка, проведена у 1957 році і по ідеї мала зв’язувати Житомир із Радомишлем і Києвом, але щось далі діло не пішло.

IMG_8177.jpg
IMG_8224.jpgIMG_8373.jpg

В першу чергу Коростишів відомий тим, що там добувають граніт, а колись ще добували буре вугілля, допоки поклади його не вичерпались. Поклади граніту ж поки що видаються безмежними: навколо міста знаходять кілька кар’єрів, частина яких вже давно покинута і відповідно затоплена ґрунтовими водами. Саме про них піде мова у цій частині.
Читати більшеCollapse )

Радомишль: Папірня.
car
nin_gen
Центральним туристичним об’єктом Радомишля в 2011 році став етнопарк «Замок Радомисль», де у відреставрованому водяному млині початку ХХ століття розташувався музей домашньої ікони. Реставрація, облаштування парку з містками і скульптурами та музей були створені за кошти Ольги Богомолець, яка придбала млин у 2007 році для розміщення колекції домашніх ікон, які збирала з 1995 року.

Впродовж реконструкції 2007–2011 років було виявлено, що споруда була зведена на залишках фундаменту більш давньої будівлі. У результаті була висунута версія, що оскільки район міста, де знаходиться будівля млину, зветься Папірня, раніше на цьому місці знаходилася відома з хронік Радомишльська папірня, зведена між 1612 і 1615 рр. за наказом архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького (1554–1624).

Внаслідок досліджень, що проводилися під час реконструкції і реставраційних робіт, був встановлений також оборонний характер споруди, де розміщувалася папірня. Крім того, виявлено, що будівля зведена на підземній гранітній скелі, яка йде вглиб землі на кілька метрів.

IMG_9424.jpg

Дістатися папірні можна з центру міста маршруткою, яка курсує кожні 45 хв від районної адміністрації і так само від папірні до центру.
Читати більшеCollapse )
На жаль, не зміг оглянути всю експозицію та піднятися на вежу, адже якраз за розкладом мала бути маршрутка від папірні, яка мала саме під’їхати до відправлення автобусу на Київ. Можливо, ще якось відвідаю цей, певно мірою, унікальний об’єкт.

Радомишль
lamp
nin_gen
Радомишль — одне з тих міст, які пройшли свій пік розвитку і стали депресивними вже давно, і, здається, жителі змирилися з цим і живуть своїм життям зі своїми досить специфічними радощами. Якесь вторгнення в її розмірений хід внесло відкриття восени 2011 року музейного комплексу в старому млині за кошти відомого лікаря Ольги Богомолець та її чоловіка.

Своєю появою ще у давньоруські часи місто завдячує торговим шляхам: сухопутному Старожитомирському шляху, який зв’язував столицю Русі з Житомиром, і водному — річці Тетерів, на якій стоять Житомир, Коростишів, Іванків та інші міста. Саме на перетині цих артерій і виникло місто Мичеськ або Микгород, як воно згадується у літописах (вперше під 1150 р.). З XVI ст. починає вживатись назва Радомисль. У 1596 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький засновує тут папірню, що звісно ж надало поштовху для економічного розвитку міста. Ще у XIX столітті Радомисль, а так він називався до 1946 року, входив в п’ятірку найбільших міст великої Київської губернії, а Радомислський повіт був найбільшим за площею в губернії та третій за кількістю населення.




Потрапити в Радомишль досить просто: від станції метро "Житомирська" відправляються маршрутки. Від автостанції "Дачна" також ходять за розкладом, але водіям невигідно возити кількох пасажирів, які навіть купили квитки, тому просто їдуть на ту ж "Житомирську" і віддають пасажирів "з рук в руки" без доплати, звісно. Менш ніж за годину автобус долає свій шлях швидкою Житомирською трасою до повороту на Радомишль, а потім ще хвилин 10-15 повільно їде по вбитій дорозі другорядного значення.
Залізницею в Радомишль не потрапити, адже її там просто немає. Існували проекти залізничної гілки від Житомира через Коростишів, яка мала з’єднатися з гілкою Київ-Коростень, але вона так і не була реалізована.
Читати більшеCollapse )

?

Log in

No account? Create an account