car
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share
Канів. Тарасова (Чернеча) гора
З ініціативи українського маляра Григорія Честахівського, прах Тараса Шевченка було вирішено перепоховати у Каневі. Як ми знаємо із «Заповіту», поет заповідав поховати себе на Дніпрових кручах. Місцем було обрано Чернечу гору, оскільки це єдина гора на Черкащині, батьківщині Шевченка, яка нависає над Дніпром. До того ж Канів був традиційним місцем перепоховань козацьких ватажків, таких як Іван Підкова, Яків Шах та Самійло Кішка. Цю ж традицію продовжили і у ХХ ст., коли біля Успенського собору було перепоховано письменника Аркадія Гайдара і театрального режисера Олександра Ленського. Тож можна стверджувати, що вибір місця перепоховання Кобзаря не був випадковим. 22 травня 1861 року після дводенної панахиди в Успенському соборі Чернеча гора прийняла до себе прах того, хто надовго став одним із основних символів України. А 22 травня стало важливою датою для патріотів, які збираються у цей день у цьому місці.
Тривалий час царська влада забороняла не тільки влаштовувати тут будь-які заходи, а й навіть встановлювати хрест. І лише у 1884 році було впорядковано могилу і встановлено великий металевий хрест-пам’ятник роботи Віктора Сичугова. За радянських часів Тарасову гору було оголошено історичним і природним заповідником. У 1934-1939 році за проектом Василя Кричевського було збудовано музей Шевченка, а над могилою встановлено новий пам’ятник роботи Матвія Манізера. У 1970-х роках збудовано нові сходи з оглядовими майданчиками і комплекс фактично набув того вигляду, що має і сьогодні.


Тарасова, або Чернеча гора знаходиться десь на відстані 2 км від забудови міста, після огляду якого я вже вирішив йти пішки, однак мене раптом наздогнав на власному авто сестрин чоловік, який вже владнав усі свої справи і запропонував мені підвезти до самої гори.

На шляху почали траплятись усілякі чудернацькі скульптури, які нині модно встановлювати в історичних місцях.
IMG_0263.jpg

IMG_0272.jpg

Серед цього параду абстрактних скульптур є і цілком пам’ятник конкретній особі.
IMG_0277.jpg

Це монумент на честь козацького ватажка Івана Підкови, якого було страчено у Львові і поховано у Каневі в Успенському соборі. Окрім підкови, на пам’ятному камені висічено імена гетьманів Якова Шаха, Самійло Кішки, канівських князів Мстислава Володимировича і Святослава Ярославовича та інших історичних діячів, пов’язаних із Каневом.
IMG_0279.jpg IMG_0281.jpg

Мортира.
IMG_0283.jpg

Нарешті доходимо до Шевченківського національного заповідника.
IMG_0287.jpg

Територія у підніжжя Чернечої гори дуже охайна.
IMG_0397.jpg

Перед сходами на гору влаштовано резервуар.
IMG_0288.jpg

Загальна довжина сходів складає 200 метрів і складаються з кількох секцій, які розташовані одне до одного під кутом.
IMG_0291.jpg

Між секціями влаштовано місця відпочинку.
IMG_0293.jpg

Сходи зроблено було таким чином, щоб не зрізати дерев, то ж інколи вони часто змінюють свій напрям.
IMG_0294.jpg

Інколи трапляються отакі стели з віршами Шевченка, в одному з яких читаємо про його мрію на старість жити на Дніпрових горах.
IMG_0295.jpg

Посеред сходів також встановлено лавки, якщо є необхідність відпочити.
IMG_0300.jpg

Нарешті сходи закінчуються.
IMG_0386.jpg

Сходи з видовими майданчиками і місцями відпочинку були збудовані у 1977 році архітекторами А. Мощенським і О. Ренькасом.
IMG_0381.jpg

З гори відриваються хороші види на лівий берег Дніпра.
IMG_0307.jpg

Хвилеріз і острівець посеред Дніпра.
IMG_0306.jpg

Видно і ГЕС і напівзруйнований залізничний міст.
IMG_0312.jpg

Головною стежкою виходжу до центрального і найважливішого об’єкта – могили Тараса Шевченка.
IMG_0331.jpg

Сучасний пам’ятник на могилі було встановлено 18 червня 1939 року. Бронзова скульптуру створив Матвій Манізер, постамент збудовано за проектом архітектора Євгена Левінсона.
IMG_0309.jpg

На постаменті встановлено дошки з фрагментами віршів поета.
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

IMG_0318.jpg IMG_0339.jpg

Гранітна дошка сповіщає, що тут поховано великого поета-революціонера-демократа Т. Г. Шевченка (9 березня 1814 – 10 березня 1861). Далі цитата із «Заповіту»:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Не злим тихим словом.

IMG_0320.jpg

Цікаво, що біля музею збереглися і пам’ятники, що стояли на Шевченковій могилі до 1939 року:
IMG_0328.jpg

Хрест, встановлений у 1884 році за проектом Віктора Сичугова та погруддя роботи Каленя Терещенка, встановленого у 1923 році.
IMG_0343.jpg IMG_0345.jpg

Сам музей Шевченка, збудований у 1934-1939 роках за проектом архітектора Василя Кричевського.


Нинішня експозиція музею, створена у 2003-2010 р., повністю розчаровує.
IMG_0349.jpg

Більшість експонатів – це збільшені бліді копії картин, жодного оригіналу. Єдине що зацікавило – стара табличка з труни поета.
IMG_0353.jpg

В кожній залі є смарт-екрани з інформацією про життєвий шлях Шевченка. Чомусь деякі сторінки одразу двома мовами.
IMG_0351.jpg

Після огляду музею, що вже зачинявся, продовжив гуляти по території заповідника. Пам’ятний знак на місці загибелі дисидента Олекси Гірника, який 21 січня 1978 р., у переддень 60-ї річниці самостійності УНР вчинив акт самоспалення на знак протесту проти русифікації України.
IMG_0361.jpg

Поховання Івана Ядловського, який доглядав могилу Шевченка з 1884 по 1933 рік.
IMG_0367.jpg

IMG_0369.jpg IMG_0372.jpg

Тарасова світлиця – перший музей, присвячений Шевченку. Створений у 1883 р. з ініціативи інженера Олексія Якубенка. Тут же жив і Іван Ядловський. Нинішня будівля є копією хати, відновленої у 1991 році.
IMG_0365.jpg

Після огляду музею, спускаюся знову до Дніпра. Оглянув річковий причал «Тарасова гора», до якого пристають круїзні катери.
IMG_0392.jpg

Відновлення причалу профінансувала «Наша Ряба».
IMG_0396.jpg

Ще трохи скульптур з вусатими й чубатими козаками.
IMG_0400.jpg

IMG_0402.jpg

IMG_0404.jpg

Перед від’їздом з міста було вирішено заїхати на дамбу Канівського водосховища. При в’їзді зустрічає кобзар піднятою рукою.
IMG_0410.jpg

Звідси водосховище дійсно нагадує море.
IMG_0411.jpg

IMG_0414.jpg

Саму ГЕС я не став знімати побоюючись охорони. Тому лише парку кадрів із вікна машини.
IMG_0421.jpg

Видно і напівзруйнований залізничний міст, пам’ятка свого часу.
IMG_0424.jpg

На цьому все. Очевидно, колись мені доведеться ще раз з’їздити до Канева при сонячній погоді і оглянути ті об’єкти, які цього разу пройшли повз моєї уваги.

22 травня 1961 року після дводенної панахиди в Успенському соборі Чернеча гора прийняла до себе прах того, хто надовго став одним із основних символів України.

Певно, таки 1861 року

?

Log in

No account? Create an account