car
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Сміла. Станція ім. Т. Г. Шевченка
Місто Сміла відоме двома речами: цукром-рафінадом і залізничним вузлом, при чому обидві ці речі тісно пов’язані. Адже саме завдяки власнику міста графу Олексію Бобринському, який заснував тут у 1858 році цукровий завод і був одним з найактивніших організаторів будівництва залізниць у Російській імперії, Сміла змогла розвинутись з невеличкого містечка у значне промислове місто, хоча при цьому ніколи не було центром якоїсь адміністративної одиниці важливішої за район чи волость. Хоча сам Олексій Бобринський так і не застав відкриття залізничного сполучення в Смілі, це вже відбулося за його сина Володимира Олексійовича у 1876 році, але саме на честь нього була названо залізничну станцію «Бобринська», а в Києві було відкрито повнофігурний пам’ятник (стояв на місці кінного монумента Щорсу). Саме відтоді Сміла стає одним з найважливіших залізничних вузлів України, адже через неї проходили гілки, що поєднували Київ з Подніпров’ям і Півднем та Лівобережжя з центральною Україною. Станція називалась «Бобринська» до 1936 року, але згадка графського роду не влаштовувала радянську владу, тому було вирішено перейменувати її на честь 2-го секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева, ім’я якого було в назві станції до 1938 року, коли раптово з’ясувалося, що Постишев був троцькістом і японським шпигуном. Тож у 1938 році станцію вдруге перейменовують – вже на честь голови НКВС СРСР Миколи Єжова. Але і його ім’я недовго протрималося на вивісці вокзалу, бо у 1940 р. Єжова було страчено як ворога народу. Тож у 1940 р. станції було вирішено було присвоїти ім’я людини, яку важко було звинуватити у контрреволюційній діяльності чи роботі на іноземну розвідку. Нею виявився уродженець Черкащини, поет і художник Тарас Шевченко, на честь якого в країні було названо і так безліч об’єктів, тож до них ще й додалася залізнична станція.




Дістатися Сміли з Києва можна, як видно, залізницею так і автобусами. Проблема полягає в тому, що потяги йдуть у незручний для туриста час: зазвичай це нічний поїзд до Дніпра, що прибуває на станцію майже опівночі. Є варіант їхати маршруткою через Черкаси зі станції метро «Чернігівська». Але в одну сторону це коштує близько 150 грн. і займає майже 4 години. Тож я вирішив побувати у Смілі на зворотному шляху якоїсь зі своїх дальніх подорожей. Нагода випала під час поїздки з Маріуполя. Потяг Маріуполь-Київ прибув на станцію ім. Шевченка пів на десяту і це було напрочуд зручно, бо мені вистачало часу обійти місто за один день. Огляд я почав звісно ж із залізничного вузла та прилеглих житлових районів.

Потяг Маріуполь-Київ прибув на північну платформу станції ім. Т. Шевченка.
IMG_1471.jpg

Тут же розташований скромний Північний вокзал, який було збудовано ще в 1876 році під час відкриття станції «Бобринська».
IMG_1476.jpg

Поряд у 200 році встановлено пам’ятний знак на честь 135-річчя Одеської залізниці.
IMG_1478.jpg

Вагонне депо.
IMG_1479.jpg

Біля північного вокзалу над коліями нависає надземний перехід, який веде не північ.
IMG_1515.jpg

Довжина його складає 300 метрів. Ним активно користуються місцеві мешканці, бо це чи не єдиний шлях крізь промзону електромеханічного заводу та його колій.
IMG_1513.jpg

Краєвиди, що відкриваються з пішохідного мосту цікаві в першу чергу фанатам залізниць.
IMG_1512.jpg

Здалеку видніється забудова Сміли.
IMG_1511.jpg

Зійшовши з мосту можна одразу вийти до розкішного палацу культури електромеханічного заводу, зведеного в 1950-х роках за типовим проектом К. Барташевича. Подібні можна побачити в Коростені, Новомосковську та багатьох інших містах України і колишніх республік Союзу. Інші приклади реалізації цього БК можна побачити у цьому пості.


В нішах навіть встановлені скульптури робітників, що є рідкістю для цього типу БК.
IMG_1506.jpg IMG_1505.jpg

І хоч на дворі був 2017 рік, декомунізація не торкнулася фронтону з ☭.


За будинком культури порожніми вікнами дивиться на вулицю Стуса закинута школа для глухих.
IMG_1507.jpg

Забудова селища між заводом і ТЕЦ представляє собою прості білі двоповерхівки кінця 1940-х років.




А це – брутальний корпус теплоелектроцентралі, яка дає енергію всі промзоні навколо станції ім. Шевченка.
IMG_1510.jpg

Більше дивитися тут немає чого, тому повертаюся тим же переходом назад до Північного вокзалу.
IMG_1516.jpg

На відміну від північних платформ, на коліями південних платформ пішохідного мосту немає, що з одного боку зручніше ,а з іншого – часто доводиться довго чекати, поки проїде товарний потяг з 70-ти вагонів.
IMG_1480.jpg

Лінійне відділення поліції на станції.
IMG_1481.jpg

Локомотивне депо і товарняк, завантажений щебенем.
IMG_1495.jpg

Вид у бік розвилки шляхів на Помічну (праворуч) і Знам’янку (ліворуч).
IMG_1482.jpg

На південній платформі у 1976 році встановлено локомотив СУ 216-32 1940 року виробництва в честь 100-річчя з дня заснування станції.
IMG_1498.jpg

Головним акцентом всієї станції є звісно ж південний вокзал, яким користується більшість пасажирів, що прибувають у Смілу. Збудований він у 1950-х роках і за об’ємом подібний до вокзалів центральної України, як-то Помічна та Кропивницький, але архітектурно є оригінальним.
IMG_1496.jpg

Вид із боку колій.
IMG_1497.jpg

Вид із платформи.
IMG_1483.jpg

Вокзальні інтер’єри збереглися оригінальні.
IMG_1493.jpg

IMG_1491.jpg

В головному холі встановлено меморіальну дошку засновнику станції графу Володимиру Бобринському.
IMG_1492.jpg IMG_1494.jpg

Вид з боку привокзальної площі.
IMG_1488.jpg

Перед вокзалом у 1954 році встановлено пам’ятник поетові, ім’я якого носить станція.
IMG_1485.jpg

Також на привокзальній площі знаходяться два цікавих будинки 1920-х років, очевидно зведених для працівників станції.
IMG_1519.jpg

Зовні вони представляють собою перехідну форму від раціонального модерну до конструктивізму.
IMG_1521.jpg

Біля скверу випадково знайшлася ось така мила пара закоханих. Рідкісний сюжет для паркової скульптури 1950-х рр.
IMG_1522.jpg

Вокзал в перспективі Московського провулку.


Далі по вулиці Тараса Шевченка я попрямував на південний схід, вийшовши до лікарні ім. Шевченка з бюстом поета.
IMG_1527.jpg

Головний корпус лікарні 1930-х років (?).
IMG_1528.jpg

Корпус зі шприцями на колонах.
IMG_1529.jpg

Перейшовши Холодний струмок виходжу до сучасної Миколаївської церкви, біля якої набрав холодної води з колонки.


Від церкви починається вулиця-бульвар Богдана Хмельницького, що забудована з парного боку двоповерхівками 1950-х років. Детально вони показані у цьому пості.


Наприкінці алеї бульвару встановлено погруддя гетьмана Богдана Хмельницького (1975).


Тут же стадіон «Локомотив».
IMG_1551.jpg

Після цього знову повертаюся до перехрестя Московського провулку з вулицею Шевченка в районі вокзалу і прямую вже на північний-захід до невеличкого скверу, посеред якого у 1967 році встановлено Обеліск Слави.


За стелою, на Кременчуцькій вулиці, заховався скромний будинок культури залізничників. Єдина прикраса – дві колони по центру фасаду.
IMG_1570.jpg

Повертаюся на вулицю Шевченка, вздовж непарного боку якої стоять житлові двоповерхівки для залізничників.
IMG_1572.jpg

Чому саме для залізничників? Бо на фронтоні видно емблему Одеської залізниці та дату спорудження – 1948.
IMG_1574.jpg

Житловий будинок 1950-х років.
IMG_1579.jpg

А це типовий гуртожиток для залізничників. Навпроти нього я сів на маршрутку, яка відвезла мене у центр міста, про який буде у наступному пості.
IMG_1580.jpg

дякую
сотню разів був на станції але половини цього не бачив

Найгірше місто для життя (на мою думку) в Черкаській області :(
Хоча є свої плюси: Черкаси близько і наявність станції Шевченка.
Доріг немає, не було, і, мабуть, не буде. Їхати по своїй полосі навіть по центральним вулицям неможливо. Ями більше метра є нормою. Кримінальны справі за розкрадання бюджетних коштів на дороги також є нормою, але нічого не міняється.
Цієї зими місто, здається, три рази майже повністю сиділо без опалення.
Від снігу, якого цієї зими навалило немало і Черкаси погано чистять, але Смілу не чистять зовсім.
Єдина архутектурна пам'ятка, яка знаходится в гарному стані це, мабуть, пожежна станція. Хоча можна додати церкву ще.

А фото у вас вийшли гарні.

Ходив цими ж вулицями півтора роки тому, але добрий шмат зображеного на фото впритул не помітив. Особливо прикро за модерн-конструктивістські будиночки 20-х років.

?

Log in

No account? Create an account