?

Log in

No account? Create an account
car
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Золотоноша
Золотоноша входить в п’ятірку найцікавіших міст Черкащини. Колись повітове місто Київського намісництва і Полтавської губернії, а нині районний центр Черкаської області, Золотоноша має ряд цікавих пам’яток, якими може похвалитись далеко не кожне місто середнього Подніпров’я. Тут є і монастир з бароковим собором часів Київського намісництва, від повітової забудови збереглися дві гімназії, театр, торгові заклади і великий собор неоросійського стилю та ін., від радянської епохи — заводи, навчальні заклади і житлові будинки.

IMG_4328.jpgIMG_4410.jpg
IMG_4347.jpgIMG_4447.jpg

Я довго намагався з’ясувати чи є прямий автобус з Києва до Золотоноші, але так і не зрозумів звідки і коли він іде. Тому довелося їхати маршруткою Київ–Черкаси, яка паркується неподалік станції метро «Чернігівська». Цей маршрут не заїжджає в саму Золотоношу, а минає її по окружній дорозі, але мене це цілком влаштовувало, адже таким чином можна потрапити до однієї з головних пам’яток — Красногірського монастиря, який знаходиться поблизу об’їзної траси. Залізницею їхати в даному випадку не варіант, оскільки це займає дуже багато часу: спочатку доведеться дістатися до Гребінки, а вже там пересідати на електричку на Золотоношу.

Водія попросив зупинитися біля повтору на село Бакаївка, в якому знаходиться Красногірський жіночий монастир. Вставши на узбіччя одразу ж побачив здалеку золоті бані собору.
IMG_4231.jpg

Пройшовши з кілометр побачив річечку, яка дала назву місту Золотоноша. Чи знаходили в цій річці золото — важко сказати, але те, що в ній віддзеркалюються золоті бані монастирського собору це факт.
IMG_4233.jpg

Ще якихось триста метрів від мосту через Золотоношку і виходжу до Красногірського жіночого монастиря. При вході як завжди суворий список правил: чого не можна, як бути вдягненим і т. д.
IMG_4261.jpg

Головним об’єктом монастиря є звісно ж Спасо-Преображенський собор, збудований у 1767-71 рр. за проектом відомого зодчого Івана Григоровича-Барського.
IMG_4256.jpg IMG_4249.jpg

Стіни пофарбовані у характерний для єлизаветинського бароко бірюзовий колір, який одразу навіває асоціації з архітектурним комплексом Царського Села біля Петербургу. Разом з тим в об’ємно-просторовому і декоративному плані собор звісно належить до пізнього етапу українського бароко. Бані ще донедавна мали характерний зелено-трав’янистий колір, і якщо в інших випадках я не схвалюю золоті бані, то у тут контраст бірюзового й золотого виглядає дуже приємно.
IMG_4251.jpg IMG_4252.jpg

На жаль гарно сфотографувати повістю собор важко, адже відійти кудись на нормальну відстань тут неможливо — комплекс монастиря щільно забудований різними корпусами. Тому подаю фотографії фрагментарно.
Інтер’єр сфотографувати не вдалося, бо там саме зібралися монахині для ранкової молитви.
IMG_4247.jpg

Окрім собору є ще тепла Покровська церква, яка використовується взимку.
IMG_4241.jpg

Збудована вона у 1859 році на місці старішої дерев’яної церкви.
IMG_4235.jpg

Так виглядає іконостас церкви.
IMG_4240.jpg

Будинок настоятельниці монастиря (?)
IMG_4239.jpg

Характерно для монастирів XVIII ст. окремої великої дзвіниці тут немає, лише отака маленька.
IMG_4236.jpg

Окрім старого монастиря неподалік розташовується ще й скит, який почали будувати у 2008 році очевидно для того, щоб переселити з тісного старого монастиря частину монахинь. Так, тут таки відчувається простір.
IMG_4263.jpg

Собор за формами подібний до давньоруських храмів. Всередині ж більш подібна до сучасних церков.
IMG_4268.jpg

Окрім собору на території є лише дзвіниця і кількох корпусів.
IMG_4269.jpg

Після оглядку комплексу монастиря і його скиту я вирушив у напрямку міста Золотоноша, до якого від траси метрів 700, які треба подолати через поля і пагорби. Долаю ще один міст через річку Золотоношку, яка робить тут гак і тече повз пагорби в сторону залізниці.
IMG_4271.jpg

Подолавши кілометрів зо два через вулиці приватного сектору, промзони і військового містечка виходжу до центрального ринку.
IMG_4278.jpg

Центральна площа, посеред якої колись стояв пам’ятник Леніну. Сіра будівля на задньому плані очевидно будувалась для районної ради, але така велика споруда очевидно не потрібна була райадміністрації, тому нині приміщення орендують різні структури: від нотаріуса до магазину меблів.
IMG_4455.jpg

Також на площі знаходяться ресторан «Весна» і колишній кінотеатр «Мир».
IMG_4457.jpg

Ресторан «Весна» збудовано у 1950-х роках за типовим проектом. Інші приклади реалізації цього проекту можна подивитися тут.


Поряд із кінотеатром готель «Зоря», збудований десь у середині 1950-х рр.
IMG_4493.jpg

По діагоналі від центральної площі розташовується меморіальний парк, в центрі якого височіє пам’ятник воїнам, загиблим у часи Другої світової війни. Вічний вогонь біля нього не горить.
IMG_4280.jpg

Окрім нього по парку розкидано ще кілька пам’ятних знаків: на честь Небесної Сотні, визволителям міста, Чорнобилю, афганцям.
IMG_4283.jpg IMG_4289.jpg IMG_4301.jpg IMG_4305.jpg

З півночі на парк фасадом дивиться районний будинок культури, збудований у 1910 році як міський театр.
IMG_4290.jpg

З півдня до парку прилягає садовий проїзд, на якому розташовуються основні адміністративні й освітні установи міста.
Технікум ветеринарної медицини 1950-х років.
IMG_4477.jpg

Навпроти нього — симпатичний фонтанчик.
IMG_4478.jpg

По сусідству — відділ освіти районної адміністрації. Зблизька сфотографувати мені завадило контрастове сонячне світло.
IMG_4476.jpg

В провулку між технікумом і відділом освіти стоїть автобус Ікарус, прикрашений портретами українських історичних діячів.
IMG_4466.jpg

В ньому розташовується «Майже Кав’ярня». Оскільки кави я не п’ю, а молочних коктейлів вони не роблять, посидіти тут не вдалося.
IMG_4473.jpg

За будинок відділу освіти стоїть головний корпус районної адміністрації. Логічно припустити, що будинок збудовано тоді ж, коли й театр, тобто приблизно у 1910-х роках і призначався для міської думи.
IMG_4309.jpg

По сусідству з райадміністрацією рідкісна пам’ятка промислової архітектури — електростанція поч. ХХ ст.
IMG_4316.jpg

Навпроти електростанції — будинок міської ради, збудований наприкінці 1950-х років.
IMG_4319.jpg

Декор є лише на фронтоні та капітелях пілястрів. Радянський гербовий щит закриває сучасний герб Золотоноші.
IMG_4321.jpg

Сусідній із міськрадою будинок — центр дитячої і юнацької творчості, в якому до 1919 року знаходилась чоловіча гімназія. На фасаді встановлено меморіальну дошку українському письменнику Семену Скляренку, який тут навчався.
IMG_4328.jpg

Всередині колишньої гімназії збереглися оригінальні модернові перила та сходи.
IMG_4332.jpg

Вітражі зроблено можливо у 1960-х роках.
IMG_4334.jpg

Вид із заднього двору.
IMG_4337.jpg

Навскіс від Меморіального парку починається Парк ім. Т. Г. Шевченка з пам’ятником поету 1956 року.
IMG_4339.jpg

Парк цей призначається для розваг: тут атракціони, літня-сцена, дискотека, кафе-бари і т. д.
IMG_4344.jpg

За парком розташовується промзона лікеро-горілчаного заводу «Златогор», заснованого у 1896 р. З тих часів збереглась висока промислова спорудами з елементами неоґотики.
IMG_4347.jpg

Повертаючись від заводу у напрямку центру по Черкаській вулиці надибав паркан, розмальований сценами з мультфільму «Жив-був пес».
IMG_4353.jpg

Краєзнавчий музей ім. М. Пономаренка.
IMG_4356.jpg

Старовинний будинок на Черкаській вулиці.
IMG_4360.jpg

Врешті підходжу до ще однієї цікавої пам’ятки Золотоноші — колишньої Жіночої гімназії.
IMG_4363.jpg

Нині тут розташовується Технічна школа Укрзалізниці. На жаль, дерева затуляють фасад.
IMG_4366.jpg

Починається Черкаська вулиця ось таким наріжним старим будинком, у якому нині банк.


Таким чином я обійшов навколо квартал, у якому зосереджено найбільшу кількість архітектурних пам’яток Золотоноші і вийшов знову до центральної площі. Вказівники вказують напрями до інших міст України та світу, а окремий вказівник із годинником направляє до лікеро-горілчаного заводу.
IMG_4482.jpg IMG_4486.jpg

Я ж орієнтуватимусь не на вказівники, а на на танк, встановлений на честь звільнення Золотоноші від німецько-фашистських загарбників. Він нього я попрямував вулицею Шевченка на південний схід.
IMG_4488.jpg

Вздовж вулиці Шевченка видовжились старі будинки, судячи з перших поверхів яких, очевидно колись належали торгівцям і купцям.
IMG_4492.jpg

IMG_4374.jpg

IMG_4376.jpg

Будинок незрозуміло яких часів.
IMG_4383.jpg

Рідкісна пам’ятка — синагога, що виглядає закинутою. Євреї на початку ХХ ст. складали в Золотоноші майже третину населення.
IMG_4387.jpg

Будинок з роком спорудження (1910) та ініціалами власника ББК на бокових фронтончиках.
IMG_4402.jpg IMG_4400.jpg

На сусідньому жовтому будинку вказано ініціали МВХ.
IMG_4405.jpg IMG_4404.jpg

Ще один будинок приємного зеленувато-бірюзового кольору.
IMG_4408.jpg

Нарешті виходжу до головного храму Золотоноші — Успенського собору, збудованого у 1909 році.
IMG_4410.jpg

Характерна особливість храму — приземкуваті шоломовидні бані без підбанників над основним об’ємом.
IMG_4413.jpg

Декоративне оздоблення вирішено у неоросійському стилі, хоча і не дуже детально.
IMG_4412.jpgIMG_4417.jpg

Всередині він цікавий величезними склепіннями та відсутністю проміжних опор.
IMG_4415.jpg

Храм, як і монастир, належить до УПЦ МП. Поруч встановлено хрест в пам’ять про хрещення Русі чомусь із датою 1025.
IMG_4416.jpg

Ніби і типовий єпархіальний стиль початку ХХ ст., але виглядає все ж незвично.
IMG_4420.jpg

В десяти метрах встановлено пам’ятник Дмитру Невіровському, герою франко-російської війни 1812 р., уродженцю Золотоніського повіту.
IMG_4421.jpg

Місцева похоронна фірма прикрасила територію ось такими дивними інсталяціями.
IMG_4426.jpg

Лавками примирення та відьма, що врізалась в стовп із закликом «Не пий за кермом»
IMG_4427.jpg

Типу надгробний пам’ятник нехорошій людині.


Навпроти ремонтно-механічного заводу ім. Лепсе кілька нетипових двоповерхівок, зведених десь на зламі 20-х-30-х років, очевидно для працівників заводу.
IMG_4435.jpg

Заводоуправління 1930-х років.
IMG_4439.jpg

Колишня автостанція. Як і у випадку з райадмінстрацією, таке велике приміщення виявилося не потрібне, тим паче, що знаходиться воно в незручному місці на околиці міста. Зараз воно шукає орендаря.
IMG_4443.jpg

Держпідприємство «Златодар». У назві також вказано Злато, як і у випадку зі «Златогором». Хоча місто називається Золотоноша.
IMG_4444.jpg

Нарешті останній пункт екскурсії містом – залізнична станція Золотоноша-І.
IMG_4447.jpg

Станція відкрита у 1897 році при будівництві гілки Гребінка–Черкаси.
IMG_4449.jpg

Вокзал споруджено одночасно з залізницею і є типовим для гілки Бахмач–Сміла. Такі ж є на станціях Ічня, Пирятин, Пальміра та ін.
IMG_4451.jpg

Зі станції можна добратися до Черкас та Сміли у південному напрямку та Гребінки й Пирятина у північному. Також на станції зупиняється потяг Одеса–Київ. До 2СВ також існувала гілка на Канів, але після знищення залізничного мосту її розібрали.
IMG_4453.jpg

Після огляду станції я застрибнув на маршрутку, яка довезла до діючої автостанції у центрі. Там виявилося, що маршрутка до Києва від’їжджатиме о 15:30, а наступна і остання о 17:00 і лише по запису. Тож довелося їхати о третій, так і не побачивши закинутої станції Золотоноша-ІІ. Але загалом, у цю єдину поїздку до Золотоноші я оглянув все, що хотів.
IMG_4500.jpg

я думав ти на Золотоніський КПП вийдеш і там ловити маршрутку будеш

Навіть не знаю де це. До того ж ловити я не люблю і не вмію.