?

Log in

No account? Create an account
guitar
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Новоград-Волинський (Старий Звягель)
У цій частині йтиметься про історичне місто Новоград-Волинський, яке вперше згадано у 1256 р. у Галицько-Волинському літописі як Возвягель, а у XVI–XVIII століттях відоме як Звягель. З 1795 року, коли місто стало адміністративним центром Волинської губернії, його перейменували на умовно-безликий Новоград-Волинський. Очевидно, що назва не надто прижилася серед місцевих, адже й до сьогодні історичний топонім нагадує про себе і в назвах місцевих друкованих та інтернет видань, назв місцевих культурних осередків, громадських закладів: "Старий Звягель", "Звягельчанка", "Звягельщина" та ін, адже це набагато оригінальніше, аніж “Новоград/Новгород” чи “Волинський”, яких і так вдосталь в Україні.

IMG_0187.jpgIMG_0287.jpg
IMG_0326.jpgIMG_0388.jpg

На старих світлинах міста можна побачити костьол, синагогу, мурований собор та дерев’яну церкву, старі будинки. На жаль до сьогодні майже нічого з цього не вціліло: єдиною давньою пам’яткою є відреставровані залишки Звягельскої фортеці, а з цивільних будівель ХІХ ст. – занедбана повітова в’язниця та колишня поштова станція. Однак все-таки місто досить цікаве, адже з ним пов’язані імена надзвичайно важливої для історії української культури сім’я Косачів, найвидатніша представниця якої, поетеса Леся Українка, народилася саме тут. З радянських пам’яток цікавими є довоєнний кінотеатр ім. Щорса, школа №3, скульптурна композиція на честь Дружби Народів та монумент Першій Кінній Армії.

У попередній частині про Новий Звягель огляд завершено на літаку Міг-19 біля мосту через Случ. Одразу за ним видно бані Троїцького собору, біля якого пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-33 років.
IMG_0182.jpg

Свято-Троїцький кафедральний собор збудовано у 1990-1998 роках і освячено у 2002 р.
IMG_0187.jpg

IMG_0251.jpg IMG_0183.jpg

Собор знаходиться на розі Житомирського шосе і вулиці Волі. Якщо йти по вулиці Волі, то можна вийти до цікавої, але закинутої пам’ятки – колишньої повітової в’язниці. Всередину вирішив не залазити, побоюючись бездомних собак, які там могли бути.
IMG_0258.jpg

За в’язницею знаходиться братська могила жертв фашизму, розстріляних у її стінах у 1941 році.


Повертаємось назад вулицею Волі до її перетину з вулицею Соборності та виходимо до школи мистецтв. У цьому будинку з 1866 по 1870 роки проживала сім’я Косачів.
IMG_0259.jpg

На фасаді меморіальна дошка на честь Михайла Косача-Обачного, який тут народився у 1869 році.
IMG_0261.jpg

Після 1870 року сім’я Косачів переїхала у сусідню більш простору садибу, яка знаходиться за нинішній вулиці Соборності, 94. Саме тут у 1871 році народилася Лариса Косач, в майбутньому видатна українська поетеса Леся Українка. У 1970 р. тут заснували літературно-меморіальний музей Лесі Українки.
IMG_0266.jpg

Взагалі музеїв Лесі Українки ще є кілька: у селі Колодяжне, у Києві, у Луцьку. Я бував лише у київському. Також існують музеї сім’ї Косачів у Луцьку і в Новоград-Волинському, до якого я через незнання не дійшов.
IMG_0268.jpg

Йдемо на захід вулицею Соборності . Тут знаходиться школа № 3, збудована у 1930-х роках за типовим проектом. За подібним проектом у Києві збудована школа № 60 на Волгоградській вулиці. Характерним елементом фасаду є скляні чи керамічні вставки на карнизі та між поверхами.
IMG_0269.jpg

Меморіальні дошки інформують, що тут навчався Герой Радянського Союзу Анатолій Бурківський та працював заслужений вчитель Роман Герасимчук.
IMG_0271.jpg

Характерною особливістю Новограда-Волинського є те, що центр тут забудований дев’ятиповерховими висотками, через що він схожий на якийсь спальний район на околиці.
IMG_0276.jpg

IMG_0322.jpg

Головний монументальний пам’ятник Лесі Українці. Звісно ж виконаний із характерного для Житомирщини червоного граніту.
IMG_0280.jpg

Великий, але абсолютно нецікавий Палац Культури ім. Лесі Українки.
IMG_0283.jpg

Єдиний декоративний елемент на фасаді.
IMG_0284.jpg

За Палацом культури знаходиться головна пам’ятка Новограда-Волинського – залишки Звягельскої фортеці
IMG_0287.jpg

З 1502 року Звягелем володів князь Костянтин Острозький, який збудував тут замок. Фортеця до 1648 року була непорушною. Тепер від стін залишилось декілька фрагментів стін та фундамент. Загалом від старого міста не залишилось ні ринку, ні ратуші, ні костелу та князівського палацу. Самі залишки фортеці місцеві жителі називають просто стіною.
IMG_0294.jpg

За часів незалежної України були проведені реставраційні роботи, надбудовано вежу та поставлено дзвін.
IMG_0289.jpg

На оглядовому майданчику встановлено пару пам’ятних знаків: один на честь твору Лесі України «Лісова Пісня» у вигляді скульптур його головних героїв – Мавки та Лукаша. Та пам’ятний камінь зі згадкою про Свято-Преображенський собор, який тут стояв у 1861-1935 роках, і в якому була хрещена Леся Українка.
IMG_0291.jpg IMG_0293.jpg

Саме зі дЗвоном пов’язують стару назву міста. Адже колись, коли Случ був судноплавним, дзвін сповіщав про наближення кораблів до порогів Случа. Саме слово “звяга”, від якого виводять назву міста, означає шум, галас.
IMG_0303.jpg

Загалом сама ця реконструкція дуже подібна на дитячі замки в Миронівці, Тернополі чи в Сумах.
Малесенький рів із мостиками і бутафорна вежа підсилюють це враження.
IMG_0306.jpg

Всередині нічого нема, окрім кругової драбини на башточку.
IMG_0316.jpg

IMG_0317.jpg

Фрагменти оригінальної кладки.
IMG_0320.jpg

Від будинку культури й пам’ятника Лесі Українці починається головна міська магістраль – вулиця Шевченка.
IMG_0323.jpg

На жаль, від старовинної забудови міста губернських і повітових часів майже нічого не залишилось. Певного підйому місто відчуло, будучи округовим центром у 1935-1937 роках, коли місто за статусом було майже обласним центром. У цей короткотривалий час було збудовано кінотеатр ім. Щорса, зведений за проектом арх. Савича, який у цей же час збудував подібний, але більший за масштабами кінотеатр у Чернігові, названий також на честь Щорса.
IMG_0326.jpg

До тих же часів належить і житловий будинок навпроти кінотеатру.
IMG_0445.jpg

По діагоналі навпроти кінотеатру – поштамт кінця 1950-х років.
IMG_0338.jpg

На фасаді зберігся напис: Телеграф Почта Телефон та годинник.


Приємно вразив міський транспорт – повноцінні автобуси замість ПАЗиків/ЛАЗиків чи “Богданів”, як це зазвичай буває в райцентрах. Основний маршрут “Залізничний вокзал – Лубчиця”.
IMG_0332.jpg

Перехрестя вулиць Шевченка і Соборності виконує функцію центральної площі. Тут же поставлено кілька скульптурних композицій, які виконуються не скільки роль пам’ятників, а об’єктів для фотографування:


Пам’ятний знак на честь 750-річчя міста.
IMG_0451.jpg

Чорний кубик, майже Кааба. На ньому, по ідеї, має фотографуватись почесний громадянин міста?
IMG_0447.jpg

Михайлівська церква в процесі зведення. Як і всі храми Київського патріархату будується дуже довго.
IMG_0345.jpg

Незугарний сірий Будинок Рад, навпроти якого сонячний годинник, на місці якого колись стояв Ленін.
IMG_0347.jpg

Потрійна арка з фортечними елементами при вході до центрального парку.
IMG_0351.jpg

Гаубиця при вході.
IMG_0353.jpg

За незрозумілою для мене традицією в парках замість військових цвинтарів ховали загиблих під час ВВВ.
Могила генерал-майора Панкратова.
IMG_0354.jpg

Могили підпільників Мякишева та Коваля.
IMG_0356.jpg

І тут же атракціони для найменшеньких.
IMG_0370.jpg

Популярний радянський атракціончик «Юнга».
IMG_0369.jpg

Танцювальний майданчик із цікавою мозаїкою.


Пам’ятник афганцям.
IMG_0373.jpg

Навпроти центрального входу в парк веде безіменна вуличка прямо до головного стадіону міста «Авангард».
IMG_0427.jpg

Стадіон досить жвавий, тут гуляють, відпочивають і звісно ж займаються спортом.
IMG_0429.jpg

Біля стадіону медичний коледж.
IMG_0431.jpg

Навпроти коледжу починається бульвар Бориса Шарварка, на якому встановлено пам’ятний знак цьому уродженцю Новограда-Волинського. Борису Шарварко був режисером усіх головних офіційних концертів та масових заходів в Україні. З його іменем також пов’язують поняття шароварщина.
IMG_0433.jpg

Якщо далі пройти вулицею композитора Мамайчука можна вийти до скверу Слави, в якому знаходяться кілька обелісків.
Стели з сірого граніту на честь юних героїв, що воювали у якості розвідників і зв’язкових та на честь партизан і підпільників, що загинули під час війни.
IMG_0436.jpg IMG_0444.jpg

Червоний обеліск на честь 20-річчя Перемоги у ВВВ та хрест борцям за волю України.
IMG_0439.jpg IMG_0442.jpg

Від скверу уявно перенесемося знову на вулицю Шевченка.

Характерною рисою місцевих перехресть є червоно-білі паркани.
Паркани перешкоджають пішоходам перебігати перехрестя по прямій.
IMG_0376.jpg

Тут же оригінальний пам’ятник Чорнобильській трагедії у вигляді арок.
IMG_0380.jpg IMG_0379.jpg

Автовокзал тут великий і охайний. Маршрутів тут безліч адже місто знаходиться на трасі, яка пов’язує Київ із західною Україною.
IMG_0382.jpg

Пам’ятник молодому Тарасові Шевченку навпроти автовокзалу. Поставлений він саме тут не випадково, адже Шевченко зупинявся тут у 1846 році в будинку поштової станції, яка знаходиться поруч.
IMG_0384.jpg

Поштова станція збудована у 1840-х роках за типовим проектом для станцій тракту Київ–Брест. Нині фасад і ґотичні вікна заліплені рекламою.
IMG_0388.jpg

Збоку знайшлося місце і для меморіальної дошки Тарасові Шевченку з картою подорожей по Волині і Поділлю.
IMG_0391.jpg

Цікавою є скульптурна композиція на честь Дружби Народів. Такі встановлювали незадовго до VI Всесвітнього фестивалю молоді в Москві у 1957 році. Але до наших часів збереглось небагато таких.
IMG_0395.jpg

Пам’ятник Першій Кінній Армії РСЧА, яка витіснила з міста польські й українські війська під час радянсько-польської війни 1920 року. Монумент висотою 10 метрів представляє тригранний гранітний обеліск, у підніжжя якого встановлено залізобетонну скульптуру вершника на коні.
IMG_0396.jpg

Цікаво, що цей монумент як “пам’ятник звільненню від білополяків” мали встановити в Києві на площі ІІІ Інтернаціоналу (нині Європейська) ще у 1930-х роках, але у 1937 р. від нього відмовились. І лише в жовтні 1968 року було вирішено встановити його у дещо меншого розміру в Новоград-Волинському.


Анотаційна дошка чомусь повідомляє, що пам’ятник насправді присвячено комсомольцям 1920-х років, абстрактним героям громадянської війни, що трохи не в’яжеться з офіційним трактуванням монументу. Як видно з Вовчого Хреста, пам’ятник неодноразово піддавався вандалізму.


Вокзал Новоград-Волинського. Збудований на початку Першої світової, певно тому і такий скромний.
IMG_0403.jpg

Сама гілка Шепетівка–Коростень через Новоград-Волинський була проведена у 1915 році. Також планувалась гілка Рівне–Гришине, яка би зробила станцію “Новоград” вузловою, але революція і подальші події завадили будівництву.
IMG_0408.jpg

Нині залізничний рух тут помірний.
IMG_0406.jpg

Дитячо-юнацька спортивна школа збудована очевидно ще в 1930-х роках.
IMG_0413.jpg

Поруч нова і нецікава Миколаївська церква.
IMG_0414.jpg

Двоповерхові сталінки на вулиці Ушакова.
IMG_0417.jpg

IMG_0418.jpg

Після їх огляду я пішов на автовокзал, де виявив, що автобусів на Київ вже не буде, тому довелося їхати через Житомир.