car
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Коростишів
У цій частині розповідатиметься про архітектуру Коростишева, який хоч ніколи й не був повітовим чи окружним центром, але може заткнути за пояс у плані цікавинок багато міст північної України.




Ось в’їзд у місто з боку Києва, що зустрічає шахтарськими новобудовами 1960-1970-х років. Стандартна, хоча і благополучна картина, складена без особливого смаку з великопанельних і цегляних “хрущовок”, які вишикувалися вздовж шосе за старою, ще царською “червоною лінією”. Вулиця-шосе “прикрашена” тут паралелепіпедами-близнюками в економному п’ятиповерховому виконанні. Але попереду – старе місто, де є на що подивитися і про що дізнатися…
IMG_8236.jpg

Старі будівлі зустрічаються рідко: ось наприклад дерев’яний одноповерховий будинок, в якому розташовується недільна школа і бібліотека громади євангельських християн-баптистів. Первісно він був збудований ще у ХІХ ст. для релігійних потреб місцевих німців-лютеран, тому спадкоємність дотримана.
IMG_8229.jpg

А за ним молитовний дім баптистів цікавої форми.
IMG_8235.jpg

Перпендикулярно Київській пролягає Святотроїцька вулиця, названа на честь розташованої тут Троїцької церкви. Як і більшість церков Київського патріархату вона досить скромна.
IMG_8238.jpg

Меморіал померлим під час Голодомору з написом: “Тоді нас міг врятувати хліб. Тепер врятує пам’ять”.
IMG_8246.jpg

Пам’ятний хрест та водоосвятна каплиця великомучениці Фотини (2006).
IMG_8243.jpg

Далі по вулиці якась незрозуміла будівля.
IMG_8249.jpg

А за нею цілком зрозуміла лазня, хоча не поцікавився: чи працює вона за призначенням, чи ні.
IMG_8253.jpg

Між Святороїцькою і вулицею Дарбіняна розташовується школа №2. Вона хоч і була збудована у 1961 році, але вирішена у ретроспективних формах, які після 1957 року майже не використовувались.
IMG_8256.jpg

Нині тут розташовано ліцей інформаційних технологій.
IMG_8265.jpg

Обеліск і вазон на території школи.
IMG_8257.jpg

Навпроти школи знаходиться головна пам’ятка Коростишева – бароковий костьол Різдва Богородиці, збудований у 1798 році за кошти роду Олізарів, власників міста. В радянські часи використовувався як кінотеатр.
IMG_8274.jpg

Найвідомішим серед Олізарів вважається Ґустав Генрик Атанази Олізар (1798-1865), польський поет і київський губернський маршалок дворянства. Освіту здобув він у Житомирській гімназії та Кременецькому ліцеї, перебував у масонських ложах “Абсолютна таємниця” в Дубно і “Увінчана доброчесність”. Російська влада терпіла поляків, які прагнули до незалежності, однак і піддавала арештам. У 1826 році був заарештований і Густав Олізар і відправлений у Петропавлівську фортецю. Там він зустрів початок польського повстання 1830-1831 років і був незабаром висланий до Курська. У 1832 році його звільняють, він виїжджає в Італію, а в 1836 році повертається в Коростишів. Після другого польського повстання 1863 року він емігрує в Дрезден, де незабаром помирає. Густав Олізар був знайомий з Олександром Пушкіним і Оноре де Бальзаком.
IMG_8278.jpg

IMG_8279.jpg

За костьолом знаходиться плебанія, будинок священика; очевидно збудовано тоді ж, коли і костьол. На фасаді портрет Йоана Боско, італійського священика, засновника товариства салезіан.
IMG_8291.jpg

Фігура Богородиці біля костьолу та скульптура Йоана Боска на ґанку плебанії.


На південь від костьолу знаходиться Коростишівська районна рада, пофарбована в приємний бірюзовий колір.
IMG_8286.jpg

На північ від ліцею між Святотроїцькою і вулицею Дарбіняна знаходиться невеличкий квартал з двоповерхівок кінця 1950-х років.
IMG_8272.jpg

IMG_8403.jpg

Між якими розташовано музичну школу.
IMG_8293.jpg

IMG_8420.jpg

Навпроти знаходиться дитячий майданчик із залишками садиби Олізарів.
IMG_8295.jpg

Посеред дитячого майданчика стоїть ось такий вдоволений Котигорошко, що стоїть на Змії.
IMG_8297.jpg

Посеред садиби знаходився і палац 1820 р., від якого залишилось лише колонада...
IMG_8299.jpg

...і фонтан з купальнею.
IMG_8304.jpg

На жаль відшукати зображення палацу не вдалося, хоча він був розібраний наприкінці 1990-х років після пожежі.
IMG_8306.jpg

Єдиною вцілілою спорудою маєтку Олізарів є ось такий псевдо-фахверковий будинок прислуги.
IMG_8363.jpg

Збудований у 1830-1840-х роках.
IMG_8365.jpg

Частину парку займає військовий меморіал із цвинтарем.
Композиційним центром меморіалу є обеліск на честь 20-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні.
IMG_8310.jpg

Алея героїв Радянського Союзу, відкрита у 1986 р.:
IMG_8313.jpg

IMG_8354.jpg

Загальний вигляд на військовий цвинтар, на якому поховані учасники боротьби за радянську владу в роки Громадянської і Другої Світової війни.
IMG_8319.jpg

Могили загиблих під час Другої Світової війни.
IMG_8321.jpg IMG_8331.jpg

IMG_8327.jpg

IMG_8325.jpg IMG_8330.jpg

Могили борців за встановлення радянської влади. Найбільш цікавим мені здався пам’ятник на могилі голови волосного ревкому Івана Назаренка, вирішений у стилістиці 1920-х років.


Ідеологічно незручний пам’ятник червоноармійцям, забитими петлюрівцями, було облито якоюсь фарбою чи то кислотою, через що напис став погано читабельним.
IMG_8334.jpg

Ще кілька характерних надгробків, включно з поширеним деревом без гілля.


Завершує меморіал скульптура Ісуса Христа, за якою по сходам можна спуститись до паркових алей і річки Тетерів.
IMG_8356.jpg

На алеї можна побачити декілька скульптур роботи Віталія Рожика.
IMG_8367.jpg

Кругла клумба перетворилась на басейн із ряскою.
IMG_8372.jpg

Повертаємось до парку Олізарів, до якого із заходу примикає Соборна площа. По-правді це мало схоже на площу, тим паче Соборну, бо ніякого собору тут немає.
IMG_8405.jpg

На алеї встановлено скульптури на тему материнства і дитинства:
IMG_8412.jpg IMG_8417.jpg

Одна з небагатьох старих споруд.
IMG_8413.jpg

Будинок культури судячи з відсутності декору, але за наявності колон можна віднести до кінця 1950-х – початку 1960-х років. Колись перед БК стояв такий же сірий пам’ятник Леніну.
IMG_8421.jpg

Напис на фронтоні зроблено не без елементів прикрас.
IMG_8425.jpg

Через дорогу адмінбудівля, в якій розташовано РАГС, виборчу комісію, редакцію районної газети та ін.
IMG_8441.jpg

Тут же група пам’ятних знаків. Перший на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС, вирішений у вигляді знаку радіації –
IMG_8433.jpg

Героям ВВВ.
IMG_8435.jpg

За будинком культури розташовується меморіал шахтарської слави. Коростишів у минулому був шахтарським містом, тут добували буре вугілля, однак запаси цієї копалини виснажились і шахти тепер не працюють. У 2006 році до 60-річчя створення шахтоуправління було збудовано меморіал з місцевого граніту. У центрі меморіалу колона з шахтарською лампою.
IMG_8444.jpg

Працівникам, що загинули на виробництві.
IMG_8454.jpg

Імена працівників, нагороджених орденами і медалями.
IMG_8456.jpg

Звісно не можна обійтись без класиків української літератури: Тараса Шевченка й Івана Франка.
IMG_8460.jpg IMG_8483.jpg

Пам’ятник Франку знаходиться щоправда не тут, а за півкілометра на північ біля педагогічного коледжу, який і носить ім’я видатного письменника з 1924 року.
IMG_8485.jpg

Заснований у 1869 році як учительська семінарія, цей заклад був одним з найстаріших в Україні навчальних закладів в Україні в галузі підготовки педагогів. Також вона була єдиною в Україні, куди приймали обдарованих дітей із сільської бідноти. Вступити в неї вважалося великим щастям, але це вдавалося небагатьом, оскільки на казенні кошти щорічно виділялося тільки 10-12 місць.


На фасаді педагогічного коледжу встановлено меморіальні дошки відомим викладачам і випускникам: першому біографу Тараса Шевченка Михайлу Чалому, вченому-метеорологу Михайлу Кудрицькому; літературознавцю Євгену Шабліовському, педагогу Івану Посяді, режисеру Тимофію Левчуку, а також відомому українському письменнику Степану Васильченку, який закінчив семінарію у 1898 році, вчителював у селах, а потім назавжди вийшов на літературну стежку. Сам письменник так згадував про своє навчання у Коростишеві: “Навчання було в семінарії трохи хаотичне. Часом вона більше скидалася на музичну або співочу школу. Було чимало гультяйства”.
IMG_8488.jpg

Флігель на території коледжу:
IMG_8496.jpg

Пожежна частина.
IMG_8506.jpg

Біля неї пам’ятник вогнеборцям-ліквідаторам аварії на ЧАЕС, а через дорогу колона зі святим Миколаєм та відстанями до інших міст.
IMG_8507.jpg IMG_8512.jpg

Тут же церква в типово московському стилі у біло-синьо-золотій гамі.
IMG_8513.jpg

Типові силікатні п’ятиповерхівки з візерунками на балконах.
IMG_8518.jpg

Будинок культури бавовняної фабрики, в якому нині розміщуються магазини.
IMG_8522.jpg

Деталі декору.
IMG_8519.jpg

Навпроти районної лікарні пам’ятник Дмитру Потєхіну, головному лікарю Коростишівського району з 1923 по 1954 роки. Лікарня нині носить ім’я Потєхіна.
IMG_8531.jpgIMG_8529.jpg

Пам’ятний знак лікарям, загиблим на фронтах Другої Світової війни.
IMG_8533.jpg

Якась культова споруда.
IMG_8527.jpg

Єдина дійсно симпатична житлова сталінка на вулиці Шевченка, зведена очевидно на початку розробки місцевих шахт.
IMG_8534.jpg

Нарешті останній пункт — пам’ятка середини ХІХ ст. колишня поштова станція третього розряду. Нині тут розміщується автостанція, облицьована силікатною плиткою в 70-х роках ХХ ст. Звідси я й поїхав до Києва Новоград-Волинським автобусом.
IMG_8537.jpg

Странное впечатление.

?

Log in

No account? Create an account