lamp
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Радомишль
Радомишль — одне з тих міст, які пройшли свій пік розвитку і стали депресивними вже давно, і, здається, жителі змирилися з цим і живуть своїм життям зі своїми досить специфічними радощами. Якесь вторгнення в її розмірений хід внесло відкриття восени 2011 року музейного комплексу в старому млині за кошти відомого лікаря Ольги Богомолець та її чоловіка.

Своєю появою ще у давньоруські часи місто завдячує торговим шляхам: сухопутному Старожитомирському шляху, який зв’язував столицю Русі з Житомиром, і водному — річці Тетерів, на якій стоять Житомир, Коростишів, Іванків та інші міста. Саме на перетині цих артерій і виникло місто Мичеськ або Микгород, як воно згадується у літописах (вперше під 1150 р.). З XVI ст. починає вживатись назва Радомисль. У 1596 р. архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький засновує тут папірню, що звісно ж надало поштовху для економічного розвитку міста. Ще у XIX столітті Радомисль, а так він називався до 1946 року, входив в п’ятірку найбільших міст великої Київської губернії, а Радомислський повіт був найбільшим за площею в губернії та третій за кількістю населення.




Потрапити в Радомишль досить просто: від станції метро "Житомирська" відправляються маршрутки. Від автостанції "Дачна" також ходять за розкладом, але водіям невигідно возити кількох пасажирів, які навіть купили квитки, тому просто їдуть на ту ж "Житомирську" і віддають пасажирів "з рук в руки" без доплати, звісно. Менш ніж за годину автобус долає свій шлях швидкою Житомирською трасою до повороту на Радомишль, а потім ще хвилин 10-15 повільно їде по вбитій дорозі другорядного значення.
Залізницею в Радомишль не потрапити, адже її там просто немає. Існували проекти залізничної гілки від Житомира через Коростишів, яка мала з’єднатися з гілкою Київ-Коростень, але вона так і не була реалізована.

Автовокзал
IMG_0522.jpg

Спочатку вирішив пройтись на південь від автостанції, перейшовши річку Тетерів, яка тут, на відміну від сусіднього Коростишева, спокійна, без порогів і десь такої ж ширини як і нижче по течії в районі Іванкова.
IMG_0526.jpg

На правому березі розташовано машинобудівний завод "Сільмаш", заснований у 1910 році братами Коганами. Від тих часів навіть зберігся корпус.
IMG_0529.jpg

Білборд органічно доповнює гужовий транспорт.
IMG_0525.jpg

Опісля я повернувся до автостанції і вже від неї пішов у центр міста. По дорозі зустрічаються ось такі будиночки повітових часів.
IMG_0535.jpg

IMG_0531.jpg

Через безіменний скверик одразу виходжу до досить понурого пам’ятника Шевченку.
IMG_9433.jpg IMG_0445.jpg

Поруч ще менш цікавий гранітний знак присвячений Борцям за волю України.
IMG_9430.jpg

Обидва пам’ятники знаходять побіля кінотеатру ім. Шевченка, збудованого за типовим проектом десь наприкінці 1950-х років. Нині тут розміщуються різноманітні офіси й осідки політичних партій. Раніше, коли тут ще крутили кіно, фронтон прикрашав декоративний напівкруг та напис "ім. Т. Г. Шевченка".
IMG_9338.jpg

Раптово на фасаді кінотеатру виявилась розбита пам’ятна дошка Роману Шухевичу. Хіба Шухевич бував у Радомишлі?
IMG_9428.jpg

Навпроти кінотеатру розташовано районна державна адміністрація, біля якої до ленінопаду стояв пам’ятник Іллічу.
IMG_0451.jpg

Встановлено у 1973 році. Скульптори: М. Броньовий, О. Олійник


За кінотеатром в стороні від головної вулиці розташовуються спорткомплекс "Динамо", збудований очевидно під час Олімпіади ‘80.


І районний будинок культури. Цікавий він тим, що раніше це був костьол.


Нині стоїть пусткою і ні як храм, і ні як будинок культури не використовується.


Кілька будинків на Троїцькій вулиці, що спускається до Тетерева.




Повертаємось до головної вулиці і одразу ж виходимо до головної площі міста, на якій розташовано головний храм та інші торгові заклади.
IMG_0460.jpg

Декомунізована мозаїка з ликом Ілліча.
IMG_0458.jpg

Свято-Миколаївська церква — головний православний храм міста, яскравий зразок неоросійського стилю середини ХІХ ст., започаткованого архітектором К. Тоном.
IMG_0462.jpg

IMG_9348.jpg

Храм було збудовано під керівництвом Стефана Рикачова у 1877-1882 роках за проектом Миколи Юрґенса.
IMG_0465.jpg

За радянських часів було розібрано наполовину дзвіницю, а церкву пристосовано під зерносховище. У 1941 роках церкву знову було відкрито для богослужінь.
IMG_0467.jpg

Будинки на площі.
IMG_0469.jpg

IMG_0471.jpg

Біля церкви знаходиться невеличкий меморіал, який складається з кількох пам’ятних знаків: стел і хрестів, приясвячених різним трагічним подіям в історії Радомишлянщини.
IMG_0475.jpg

Ближче до виходу — могили кількох комуністів, які загинули у різні роки.
IMG_0479.jpg

Одного "замородовали" повстанці загону Д. Соколовського,  інший загинув від кулі "куркуля", третій очевидно загинув у бою з бандерівцями. Звісно, що всі борці проти комунізму подані в анотації як бандити і куркулі, а комуністи як самовіддані й славні борці.
IMG_0482.jpg IMG_0480.jpg IMG_0483.jpg

Далі кілька сучасних стел: Чорнобильцям і учасникам ВВВ.
IMG_0485.jpg IMG_0492.jpg

Хрест в пам’ять жертв Голодомору на тлі водонапірної вежі та пам’ятний знак дітям, "чиї життя понищені бідою".
IMG_0499.jpg

Інші пам’ятні знаки є частиною невисокої стіни, що відгороджує меморіал від території школи.
Учасникам Афганської війни 1979-189 рр.
IMG_0476.jpg

Учасникам визволення Радомишля під час Другої Світової війни.
IMG_0489.jpg

IMG_0491.jpg

Пам’ятний знак радомишльським партизанам.
IMG_0495.jpg

Композиційно меморіал завершує обеліск, увінчаний орденом Перемоги.
IMG_0503.jpg

На північ від меморіалу йде вулиці з цікавою назвою Присутственна, тобто на ній знаходилися свого часу Присутственні місця,адміністративні будівлі повітового центру.
IMG_0507.jpg

Симпатичний будинок, в якому знаходиться центральна районна поліклініка.
IMG_0509.jpg

IMG_0511.jpg

А трохи далі ще красивіший будинок, в якому нині знаходиться центральна районна лікарня, яка знаходиться в колишньому особняку багатого купця.
IMG_9360.jpg

IMG_9371.jpg

IMG_9370.jpg

Стара електростанція, нині РЕМ.
IMG_9362.jpg

Біля неї знаходиться закритий християнський цвинтар.
IMG_9364.jpg

На ньому навіть збереглись дореволюційні надгробки у вигляді дерева зі зрубаним гіллям.
IMG_9367.jpg IMG_9366.jpg



Поруч знаходиться і центральний парк, головний вхід якого оформлено пропілеями з античними скульптурами, встановленими очевидно недавно.


На центральній алеї парку встановлено пам’ятник чотирьом героям СРСР, що загинули під час звільнення України від нацистів з їхніми барельєфами на постаменті. Пам’ятник роботи скульптора В. Нечуйвітра встановлено у 1972 році.


?


Далі, йдучи вулицею Північною, можна вийти до кругової розв’язки, на якій встановлено пам’ятник першим механізаторам (1964), нині розфарбована у жовто-блакитні кольори.


Поряд якась адміністративна будівля, очевидно колишньої бази цих самих механізаторів.


Нині тут розташовується "Ексімед". Мені подобається як вирішено вхід.


Від цього місця йдемо вулицею Отамана Мордалевича, названа на честь підполковника армії УНР Юліана Мордалевича, уродженця Радомишлянщини. Раніше ця вулиця носила назву радянського полководця Георгія Котовського, який жив тут у 1921-1922 роках після закінчення польсько-радянської війни.


На будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Велелюбний Котовський любив чіплятися до місцевих дівчат, судячи зі спогадів моєї прабабусі, до якої також підкочувався нахабний командир.


У цьому ж районі збереглось кілька симпатичних будинків повітових часів:
IMG_9393.jpg

IMG_9394.jpg

IMG_9395.jpg

IMG_9396.jpg

IMG_9401.jpg

У цій будівлі  знаходиться районний суд.
IMG_9406.jpg

Але найзначнішою будівлею повітових часів є колишня чоловіча гімназія на вулиці Шевченка.
Вона досить ефектно виглядає на старій листівці.
IMG_9403.jpg

Нині тут знаходиться школа-інтернат.
IMG_9404.jpg

На розі Шевченка і Мордалевича стоїть пам’ятник над братською могилою військових.
IMG_9399.jpg IMG_9397.jpg

Далі йдемо по Великій Житомирській у сторону найвідомішої пам’ятки Радомишля — папірні.
IMG_9409.jpg

в 2010 фигуры на входе парка уже были

Свято-Миколаївська церква

Схоже, що Свято-Миколаївська у Радомишлі та Свято-Іллінська церкви у Чорнобилі збудовані за одним проектом. Тільки дзвіниця у Радомишлі не "дожила" до наших днів


Edited at 2017-07-09 13:13 (UTC)

?

Log in

No account? Create an account