?

Log in

No account? Create an account
lamp
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Будинок держустанов


Прогулюючись Хрещатиком між Майданом Незалежності та Європейською площею і розглядаючи різностильову і різновікову забудову вулиці, не можна не помітити неприємну на вигляд порожню ділянку з закинутою будівлею між готелем “Дніпро” і Укоопспілкою. Це місце в самому центрі столиці виглядає так вже більше десяти років. Що там було і чому виглядає зараз так?

Під час варварського артилерійського обстрілу Києва, вчиненого більшовицькими загарбниками в лютому 1918 року, від прямого влучання снаряду згорів будинок на Хрещатику, 5.
На спорожнілому місці у 1929-1931 роках за проектом архітектора Миколи Шехоніна було зведено так званий будинок держустанов, прямо навпроти колишнього Торгового дому цукропромисловця Іллі Закса на Хрещатику, 6. Цей семиповерховий представницький будинок споруджено у 1911-1913 роках за проектом архітекторів Йосифа Зекцера і Дмитра Торова. 1921 року будинок згорів, але був відремонтований 1928 року і призначений для розміщення трестів. Тепер би його назвали офісним. Корисна площа після ремонту становила 3500 м².


Проект будинку держустанов

М. Шехоніну належало сказати нове слово, споруджуючи через двадцять років на Хрещатику, 5 будинок аналогічного призначення. А в архітектурній моді панував тоді конструктивізм, який, до речі, на більшовицькому ґрунті вважався суголосним категоричній пролетарській простоті.
На авторському кресленні-перспективі можна побачити вертикальний флагшток на рівні шостого поверху та назви деяких установ, що мали б розміститися в цьому будинку: «ПАЙБYД» (саме так: через симетричне латинське Y, а не через кириличне У), «Yкргосторг», «Цукротрест» — усі літери дано конструктивістським «рубаним» шрифтом. А край даху: ДЕРЖУСТАНОВИ.


Будівництво будинку Держустанов


Будинок держустанов у 1932 році

Роботи виконала 4-та райбудконтора. Вартість будівництва становила 1 млн 950 тис. крб., обсяг 62 160 м³, корисна площа 9 256 м² — тобто, у 2,6 рази більше, аніж в “старорежимного” сусіда через дорогу. Більшовицька влада дуже полюбляла такі порівняння.


Будинок держустанов у 1935 р.

На той час Київ не мав статусу столиці республіки, а лише окружного (потім обласного) центру, тож Хрещатик сприймався, як і до революції, просто головною вулицею міста. На ній єдиним адміністративним будинком була міська дума — за радянських часів — окружний та міський комітет КП(б)У на Думській площі (майдан Незалежності). На початку 1930-х років Хрещатик з архітектурного погляду являв строкату, різностильову, різноповерхову забудову, однак був затишною, завжди велелюдною вулицею. Тому новий будинок держустанов став доволі оригінальним та саме новітнім і сміливим вкрапленням в "старорежимну, буржуазну" забудову.
Справді: чітко окреслений прямокутний фасад, позбавлений будь-яких звичних архітектурних деталей, лише прокреслений горизонталями стрічкових вікон. І саме заповнення віконних прорізів, і весь вигляд новобудови цілком відповідали тогочасній європейській, дещо американізованій моді на заощадливий конструктивізм. А для Києва будинок держустанов з його надто аскетичним казенним фасадом став своєрідною новацією. Значно вищий від сусідніх будинків, він підносився над ними ступінчастими брандмауерами, завершеними модними тоді вентиляційними дефлекторами системи інженера Д. Григоровича — так само зоровими символами нової архітектури в індустріальному дусі. Західний торець, дуже помітний здалеку, завжди використовувався для розміщення “ненав’язливої” радянської реклами.


Початок пожежі на Хрещатику у вересні 1941 р.

Маючи високий глухий торець будинок держустанов не постраждав від пожеж під час тотального нищення Хрещатика у вересні 1941 року, коли згорів сусідній будинок № 7; не зачепив його вогонь і на початку листопада 1943 року, коли нацистські окупанти спалили будинок № 3. Коли у тому ж вересні 1941 року радянські диверсанти спалили будинок Головпоштамту на вулиці Хрещатик, 26, окупаційна влада перенесла цю важливу установу поштового зв’язку в будинок держустанов. Там Головпоштамт перебував до 1956 року, коли переїхав до нового приміщення на Хрещатик, 22.


Хрещатик у бік площі Сталіна, кінець 1940-х рр.

У ході повоєнної реконструкції Хрещатика, коли вулиця була розширена вдвічі — до 100 метрів, “червона лінія” на непарному боці посунулася вглиб кварталу. Відтак фасад будинку № 5 опинився на відстані двох метрів від бордюру, хідник став надто вузьким і небезпечним для пішоходів, які часом змушені були ступати на проїжджу частину. Тому на пропозицію київського інженера Яна Власюка в капітальних торцевих і внутрішніх стінах було розкрито наскрізний прохід. Утворився невеличкий закритий згори простір, де перехожі могли перестояти в негоду (поруч була зупинка тролейбусів), де призначали побачення тощо. Згодом фасади причепурили: обличкували світлою керамічною плиткою, поміняли віконні рами, а східний торець розкрили вікнами у бік сучасної Європейської площі.


Ресторан «Столичний», 1960-і

У 1960-і роки на Хрещатику, 5 відкрили ресторан «Столичний», а загалом будинок, так само як і раніше, використовувався різними державними установами, а також телеканалом “Київ”. У такому вигляді він проіснував до 2004 року, залишаючись наочним свідченням старої червоної лінії забудови Хрещатика. На початку XXI століття знайшлися, традиційно для нової України, анонімні інвестори, яким заманулося побудувати на початку Хрещатика карколомної висоти хмарочос, а саму Європейську площу перепланувати на підземний паркінґ. Проти цього рішуче запротестували рештки київських інтелектуалів, але, незважаючи на це, почалися підготовчі роботи, у ході яких, насамперед, влітку 2004 року знесли будинок № 5.
Однак чергове скандальне будівництво упродовж наступних понад дванадцяти років так і не розпочалося. Нині вцілів лише дворовий корпус 5а, що стоїть порожнім і псує своїм виглядом вигляд Хрещатику стоїть пусткою, а на місці основного будинку незабудована ділянка яка огороджена парканом і використовується як парковка.




Ресторан «Столичний» в процесі руйнації у 2004 році


Проекти хмарочосів на ділянці Хрещатик, 5




Недозруйнований корпус будинку держустанов та незабудована ділянка. 2014 р.

Текст Дмитра Малакова


Дуже нагадує варшавську повоєнну архітектуру.