car
닝겐 nin_gen
Previous Entry Share Next Entry
Яким міг стати київський вокзал

vokzal_16_1927-1-tur-Dyachenko-1.jpg


Історія нинішньої будівлі київського вокзалу почалася ще наприкінці XIX століття, коли перший вокзал, збудований у 1869–1870 роках за проектом архітектора Вишневського, перестав справлятися з навантаженням.

Перші проекти

У 1902 році виходить проект архітектора Олександра Вербицького, в якому нова будівля вокзалу стоїть на місці старої. Саме Вербицький через багато років стане архітектором київського вокзалу, спорудивши його в дусі конструктивізму. Але поки він представляє проект у характерній для початку ХХ століття стилістиці модерну.

01_1902-vokzal-Verbitskii-1-1.jpg
Проект вокзалу Вербицького, 1902 рік

Архітектор Кобелєв, завідуючий архітектурним відділом шляховий служби Південно-Західної залізниці, в проекті 1903 року пропонував не зносити старий вокзал, а побудувати новий перед ним, залишивши в старій будівлі зал очікування для пасажирів першого класу. Унікальним цей проект також роблять додаткові колії, що впираються в торці старої будівлі вокзалу: таким чином Київський вокзал ставав частково тупиковим.
vokzal_02_1903-Kobelev-fasad.jpg
Проект вокзалу Кобелєва, 1903 рік

У 1908 році публікується проект архітектора Голландського. Великий вокзал на місці старого також передає дух архітектури початку ХХ століття.
vokzal_03_1908-Gollandskii-.-proekt-vokzala-v-Kieve-0.jpg
Проект Голландського, 1908 рік.

Але рішення відкладається аж до 1913 року, коли на конкурсі перемагає проект петербурзького архітектора Володимира Щуко. Він створює проект у нетиповому для Києва стилі з елементами романської архітектури, який преса назве ломбардським. Для спроектованого Щуко вокзалу буде закладений фундамент, під розміри якого доведеться підлаштовуватися авторам наступних проектів.

vokzal_04_1914-SHHuko-1.jpg
Проект Щуко, 1914 рік

Старий вокзал зноситься, будуються (можливо, частково перебудовуються зі складів) тимчасові дерев’яні приміщення в кінці вулиці, яку в 1939 році назвуть Старовокзальною. Майже 20 наступних років Київ житиме без пристойного вокзалу.

Через Першу світову війну будівництво йде повільно. Але це не єдина проблема: стиль вокзалу, який можна прийняти за німецьку архітектуру, стає політично недоречним. Після візиту міністра шляхів сполучення Російської імперії і критики, Щуко терміново переробляє проект, укладаючи в існуючі габарити нову будівлю – тепер уже в стилі бароко. Преса назвала цей стиль краківським.

vokzal_05_1916-SHHuko.jpg
Проект Щуко, 1916 рік

Але після революційних подій будівництво вокзалу відкладається. У 1925 році Вербицький готує проект добудови вокзалу з урахуванням наявних фундаментів. Башта з годинником і загальна стилістика перегукуються з європейською архітектурою. Однак завдання відновлювати вокзал ще немає, як немає і фінансування.

vokzal_06_1925-Verbitskii-.-vokzal.jpg
Проект Вербицького, 1925 рік

Конкурс 1927 року

Ситуація зсувається з мертвої точки напередодні першої п’ятирічки (1928-1932). У Києві планується величезний обсяг житлового, громадського та промислового будівництва, в тому числі будівництво київського вокзалу. Оголошується конкурс, у якому беруть участь кращі архітектори України.

Конкурс відбувався в обстановці зіткнення двох архітектурних течій – конструктивістського і традиціоналістського. Конструктивізм ставав популярним у багатьох країнах світу, а в СРСР стає монопольним. Проте в Києві активніше розвиваються інші напрямки – необароко (Дяченко, Обремський) і поєднання елементів модерну, бароко і класичної архітектури (Альошин, Вербицький).

Архітектори Альошин і Вербицький перед конкурсом укладають джентльменську угоду: записуючи один одного до себе в співавтори, вони подають два проекти. У разі призового місця гонорар ділиться навпіл, у разі перемоги робота над будівництвом ведеться разом.

Джентльмени не прогадали. Проект Вербицького за співавторства Альошина під девізом «Рейка в колі» отримує перше місце, проект Альошина за співавторстві Вербицького «Рідному Києву» – друге. Обидва проекти використовують елементи класики, модерну і традиційної української барокової архітектури – дах «з заломом». Арка-вікно для освітлення центрального залу має висоту 37 метрів.

vokzal_15_1927-1-tur-Verbitskii-2_collage.jpg
Проект Вербицького, перший тур конкурсу, 1927 рік.

vokzal_09_1927-1-tur-Ale-shin-1_collage.jpg
Проект Альошина, перший тур конкурсу, 1927 рік.

Схвалюваний у відомому конструктивістському журналі «Сучасна архітектура» проект «Лінія» харківських конструктивістів Роттерта і Штейнберга, в успіху якого не сумнівалися московські конструктивісти, отримує третє місце. Це хороший приклад архітектури конструктивізму: стрічкові вікна, прямі лінії, заокруглення торців, багато світла в інтер’єрі.

vokzal_23_1927-1-tur-Rottert-SHtei-nberg-Variant-A-1.jpg
Проект Роттерта і Штейнберга, перший варіант. Перший тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_26_1927-1-tur-Rottert-SHtei-nberg-Variant-B-2_collage.jpg
Проект Роттерта і Штейнберга, другий варіант. Перший тур конкурсу, 1927 рік

Четверте місце отримує Дмитро Дяченко з проектом «Кобальт», виконаний у традиційній стилістиці українського бароко: з сандриками над вікнами, дахом із заломом, арочними вікнами.
vokzal_16_1927-1-tur-Dyachenko-1.jpg
Проект Дяченко, перший тур конкурсу, 1927 рік

Інші проекти конкурсу були виконані в класиці, модерні або ар-деко.
vokzal_11_1927-1-tur-Beketov-2.jpg
Харківський архітектор Бекетов конструктивізм не шанує, визнаючи за ним роль заводської архітектури. Його проект SFORZO відображає пристрасть автора до класицизму і модерну. Перший тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_22_1927-1-tur-Pokornyi-1.jpg
Архітектор Покорний створює проект у традиційних формах з арковими вікнами. Перший тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_21_1927-1-tur-Kravets-1.jpg
Харківський архітектор Кравець створює проект під девізом «Століття» з елементами ар-деко. Перший тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_20_1927-1-tur-Kobelev-2_collage.jpg
Абсолютно європейський проект Кобелєва під девізом AL FINE – з башточками і куполом над центральним залом. Арочні вікна, пілястри і портики нагадують міста Центральної чи Східної Європи. Перший тур конкурсу, 1927 рік

Другий тур конкурсу

За підсумками конкурсу конструктивісти отримують лише третє місце і залишаються в меншості – тільки один проект виконаний у цьому стилі. Поступитися найбільшим транспортним будівництвом першої п’ятирічки зовсім не хочеться, тому конструктивісти звинувачують переможців конкурсу Альошина і Вербицького, а також призера Дяченко в архаїчності, реставраторстві, еклектиці, неекономному підході. В одній із газет публікуються проекти з домальованими над портиком хрестами. Після шквалу критики призначається другий тур конкурсу, до участі в якому запрошуються відомі радянські архітектори з Москви і Ленінграда.

vokzal_33_1927-2-tur-Vesniny-2_collage.jpg
У конкурсі беруть участь майстри конструктивізму брати Весніни. У проекті - стрічкові вікна, багато світла, футуристичність концепції і машинна естетика. Другий тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_43_1927-2-tur-SHHusev-1_collage.jpg
Щусєв ігнорує заборону на висотну композицію і створює конструктивістський проект із годинниковою вежею. Проект сповнений горизонтальних ліній і гри обсягів. Другий тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_40_1927-2-tur-SHHuko-1_collage.jpg
Володимир Щуко теж намагається не відставати від тенденцій і подає дуже футуристичний проект. Величезні вікна, великі простори і форма склепіння виглядають сучасно і сьогодні. Другий тур конкурсу, 1927 рік

vokzal_34_1927-2-tur-Rerberg-1.jpg Інженер Рерберг, на відміну від колег, підносить цілком класичний проект. Другий тур конкурсу, 1927 рік

Але потім відбувається щось дивне. За результатами другого туру призові місця не роздають, переможця не оголошують, за розробкою проекту звертаються до Вербицького, що переміг у першому турі. Інакше як виховними цілями другий тур пояснити важко.

Фінальний проект

До Вербицького звертаються не реалізовувати проект, запропонований у першому турі, а розробляти новий – з урахуванням критики і результатів другого туру. Вербицький береться за цю роботу – один, не вважаючи, що угода з Альошиним поширюється на цей випадок (Альошин, щоправда, вважав інакше).

Щоб відновити репутацію в пресі, зіпсовану нападками конструктивістів після першого туру, Вербицький пише покаянного листа в редакцію «Сучасної архітектури», в якому критикує свій проект і присягає на вірність ідеям конструктивізму.

Судити про щирість цієї присяги можна з його подальших дій. Вербицький розробляє як мінімум три проекти, де в різному ступені змінює свій проект – від повністю конструктивістського варіанту, де від початкового проекту залишається тільки арка, до частково барочного, з дахом із заломом, арочними вікнами і додатковими декоративними об’ємами. Коли в роботу прийняли останній, Вербицький показує найбільш ідеологічно вигідний варіант конструктивістам і демонстративно жалкує, що замовник вибрав не його.

vokzal_44_1928-Verbitskii-.-konstruktivistskii-variant-1-1.jpg
Один із варіантів проекту Вербицького, 1928 рік.

1928-Verbitskij.-realizovannyj-variant.jpg
Реалізований проект Вербицького, 1928 рік.

Вокзал споруджується за проектом Вербицького і вводиться в експлуатацію в листопаді 1932 року, до 15-ї річниці революції.

vokzal_51_1932-vokzal.jpg
Будівля вокзалу в 1932 році.

vokzal_50_1932-Vokzal-na-1-maya.jpg
До Першотравня в 1932 році на ще не добудованому будинку була змонтована святкова ілюмінація.

Cпроби редизайну

Не минає і двох років після здачі вокзалу в експлуатацію, як конструктивізм відходить у минуле. Від будівель знову вимагають монументальності і класичних елементів. Вокзалам приділяється особлива увага: це ворота міста, візитна картка. Тому Вербицького просять розробити проект редизайну вокзалу – з додаванням монументальних форм.

У 1935-му Вербицький розробляє три проекти реконструкції – з додаванням колонад, барельєфів і статуй. В одному з них замість даху із заломом будівля вінчає скульптурна композиція. В іншому парабола арки обрізається з боків, залишаючи високе вікно. Але будівля вокзалу було занадто свіжою, щоб витрачати гроші на його перебудову, коли ще потрібно було розширювати мережу міського транспорту, будувати урядовий центр і житло.


Проекти редизайну вокзалу Вербицького, 1935 рік.

А конструктивістському інтер’єру вокзалу не судилося дожити до наших часів. Під час війни будівлю вокзалу буде пошкоджено і частково зруйновано. Вокзал відновлять у 1945-1949 роках під керівництвом архітектора Г. Домашенка, учня Вербицького. Оригінальний інтер'єр при цьому не відновлять, замість нього на початку 1950-х Домашенко створить нове багате оздоблення – з ліпниною, колонами і масивними люстрами. І ось уже 80 років вокзал поєднує конструктивізм із елементами бароко.

vokzal_1955-Kievpas.-redizai-n-ot-Domashenko.jpg
Редизайн вокзалу, виконаний архітектором Домашенком, 1955 рік

vokzal_cvet.jpg
Сучасний вигляд вокзалу. Фото Савелія Барашкова.


Спасибі.

?

Log in